Основна ідея цієї книги говорить про ключ до перемоги у християнському житті: "Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих" (Мт.0404). Немає іншого шляху до пересвідчення життя Христа в щоденному ходінні з Ним. Як християни ми покликані робити невидимого Бога видимим для загубленого та вмираючого світу, а застосування Слова є засобом, як зробити Ісуса Христа реальністю для тих, хто ще не визнав Його своїм Господом і Спасителем.
Зміст
- "Написано"
- Важливість відвідування церкви
- Результати непослідовності
- Слово - наша система відліку
- Рясне життя
- Висновок
Деякі читачі схильні вважати, що жити "кожним Божим Словом" означає бути ідеалістом, але це не так. Кожен народжений згори віруючий повинен розуміти, що Бог особливо створив кожну людину, щоб вона думала і діяла в повній згоді з Писанням. Дотримуватися чогось меншого за Божественні стандарти, встановлені Божим Словом, є неприйнятними для Нього. Але Господь не покликав нас дотримуватися стандарту, який неможливо досягти. Він забезпечив безмежний запас благодаті.
Боже Слово - це вічний, незмінний стандарт, встановлений раз і назавжди на небесах і приведений у життя Живим Словом - Ісусом Христом. Самі характер і природа Бога-Отця були виявлені в житті Христа (Євр.0103). Тому Христос є досконалим прикладом життя кожним Божим Словом. Кожен момент життя Господа, кожна думка і дія були проявом Його обіцянки жити в послуху плану Свого Отця.
Як послідовники Ісуса Христа, нам наказано жити кожним Божим Словом. Це привілей - виконувати Його волю в кожній ситуації. Уявіть, кожна розмова, кожна ситуація - потенційна можливість засвоїти Боже Слово! Знання Слова стає мудрістю, коли ми по вірі дозволяємо Ісусу Христу жити Його життя крізь нас.
Кожен віруючий повинен присвятити своє життя, щоб дотримуватися Божественних заповідей. На противагу цьому, невідроджена або тілесна людина використовує свою обмежену, кінцеву, людську точку зору для оцінки непомильного Божого Слова. Точкою відліку природної людини є вона сама, а не Бог. Гордість приводить таку людину до думки, що вона здатна оцінити життя на основі інформації, отриманої за допомогою своїх органів чуття. Він не приймає той факт, що неможливо пізнати правду без Бога. Він не усвідомлює, що неможливо оцінити життя на основі достатньо обмежених здатностях його органів чуття. Бог проголошує, що тільки Боже Слово буде судити весь досвід людини, але Боже Слово ніколи не буде судити Боже Слово (Ів.1248).
Коли ми досягаємо розуміння, що "навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває" (Пс.11989) і "все Писання натхненне Богом" (2Тим.0316), тільки тоді ми приходимо до усвідомлення дивовижного привілею, даного Богом, щоб втілювати Його Божественні стандарти в кожному аспекті життя. І, перебуваючи в Його Слові, ми йдемо від віри в віру і усвідомлюємо особливе, чітке і непорушне забезпечення на кожну ділянку життя. Кожен віруючий є живим листом Божого Слова, написаним "не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця" (2Кор.0303).
"Написано"
Одразу після хрищення Ісуса Христа, яке позначило початок Його публічного служіння, Він був ведений Святим Духом для випробування дияволом (Мт.0401-04). Перша спокуса прийшла після того, як Ісус сорок днів та ночей перебував без їжі:
"І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих." (Мт.0403-04)
Відповідь Господа на цей виклик була буквальними словами, даними дітям Ізраїлю в Повторенні Закону:
"Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множилися, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам. І будеш (щиро) пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці (та розумі) твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим (кожним словом), що виходить із уст Господніх, живе людина." (Втор.0801-03, розширений переклад)
Зверніть увагу, як співзвучні ці дві події. Ізраїльтяни провели в пустелі сорок років, Христос перебував в пустелі сорок днів. То були тести, щоб спровокувати відповідь смиренності та визнання, що Божі приписи, через Його Слово, є наказом, за яким має жити людина.
Пам'ятайте, що Ісус був втіленим Богом і мав в Собі силу подолати голод, але Він чекав забезпечення Бога-Отця на Свої потреби. Знову і знову ми читаємо в Євангеліях, що Ісус не робив нічого без особливої настанови та провадження від Отця, адже Він прийшов виконати справу Отця (Ів.1704).
В Євангелії від Івана 1724 пояснюється, що Отець від закладин світу обдарував любов'ю Свого Сина Ісуса Христа. Ісус описує цю любов як Свою особисту славу! Тепер ми пізнаємо Бога-Отця тільки через Сина.
"Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус." (1Тим.0205)
Яким же чином Ісус передав нам те, що Отець дав Йому від закладин світу?
"Бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!" (Ів.1708,26)
Через Ісуса Христа ми стаємо Божими власними дітьми і можемо з абсолютною впевненістю пізнавати Бога. Божі план і задум на Його дітей, які були настановлені до закладин світу, полягають у тому, щоб ми могли жити на хвалу слави Його (Еф.0112). Ця слава - жити кожним словом, оскільки саме Божим Словом ми освячені і відділені для застосування Господом. Ми маємо наслідувати приклад Ісуса Христа, Живого Слова, Хто переміг світ послухом Своєму власному Слову.
"Це Я вам розповів, щоб мали ви досконалий мир та впевненість у Мені. Страждання, випробування, нещастя та розчарування зазнаєте в світі, але будьте бадьорі - відважні впевнені, безсумнівні, безстрашні: Я світ переміг - Я позбавив його сили зашкодити, завоював його (для вас)." (Ів.1633, розширений переклад)
Важливість відвідування церкви
Як ми можемо жити кожним Божим Словом, якщо не чуємо його? Як ми може мати Божу силу, якщо ми не приймаємо її? Як ми можемо бути ефективними в служінні Христу, якщо не спілкуємося з Його людьми? Є люди, які вважають старомодним і не призначеним на сьогодні належати до якоїсь місцевої церкви. Всі місцеві зібрання, які впливають на всю націю, складаються з людей, твердо переконаних у необхідності відвідування церкви. Сатана ж завжди готовий надати людині причини не відвідувати служіння.
Цей розділ забезпечить читача боєприпасами з Писання для підтримки Біблійного принципу, що життєво важливо збиратися разом братам у Христі. Церква Ісуса Христа описується в першому посланні до Тимофія 0315 як Божий дім, "що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди".
Церква є засобом, за допомогою якого правда Божого Слова продовжує поширюватися по землі. Це Божественна установа, через яку Бог-Отець виявляє Свого Сина Ісуса Христа. В Євангелії від Матвія 1618 Ісус сказав: "на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її". У посланні до Ефесян 0220 говориться, що церква збудована "на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос". Тому кожен віруючий в Ісуса Христа повинен бути відданим місцевому Тілу віруючих, до якого покликав його Господь. Апостол Павло закликає християн міцно триматися правди і бути непохитними у своїй надії:
"Не покидайте чи нехтуйте збиратись разом (як віруючі), як то звичай у деяких, але остерігайте, попереджайте, переконуйте та заохочуйте один одного, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той." (Євр.1025, розширений переклад)
Церква - стовп і підвалина правди, єдина наша надія в цьому житті, оскільки саме там ми приймаємо Боже Слово та силу, що дозволяє служити Богові. Ми повиннні чути Боже Слово, щоб жити згідно Його заповідей.
"Не покидайте чи нехтуйте збиратись разом як віруючі" в грецькому тексті виглядає як me egkataleipontes ten episunagogen heuton. " Не покидайте" (гр. me egkataleipontes) - подвійне заперечення, що додає велику силу цьому наказу. Слово episunagogen означає "йти разом" і спочатку стосувалося до єврейської синагоги. У Новому Заповіті воно стосується до зустрічей місцевих зібрань, церкви.
"Як то звичай у деяких" (гр. katos ethos tisin) - означає, що навіть тоді у віруючих була звичка пропускати або не відвідувати зібрання церкви. Не покидати зборів святих є чітким наказом. Павло закликав не слідувати сумному прикладу деяких членів церкви, які нехтували місцевим зібранням. Вислів "заохочуйте один одного" (гр. alla parakalountes) - означає "остерігати, попереджати, переконувати, закликати, заохочувати один одного бути вірними", "кликати один одного вбік та переконувати бути вірними". Як ви відгукуєтесь на тих, які не були слухняними цьому уривку? Ви повинні заохочувати інших не пропускати служінь. Смиренний віруючий з радістю визнає і прийме сказані слова, а не відреагує на них в негативності з відмовками або прихованою злістю.
У Посланні до Євреїв 0313 говориться: "Але кожного дня заохочуйте (остерігайте, попереджайте, переконуйте) один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас (в постійному бунті) через підступ гріха (шахрайством, стратегіями, хитрощами, які з ним може зіграти оманлива чарівність його гріха)".
Ми маємо заохочувати один одного "тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той" (гр. kai tosouto mallon oso blepete eggizousan ten hemeron), що означає "робити це все більше і більше, коли бачите, що день наближається". Оскільки кінець цього віку все наближається, спроби сатани перемогти Боже Царство стають все більш і більш запеклими. Як віруючі, ми не повинні перебувати в невіданні про ці стратегії сатани і його демонів. Послання до Ефесян 0611-17 пояснює духовну війну, яка ведеться проти окремих членів Тіла Христового. Частина нашого захисту від надприродного зла, яке присутнє в атмосфері, приходить через участь, самовідданість і вірність місцевому зібранню і пастору-вчителю, до якого Господь покликав нас. Абсолютно зрозуміло, що без твердої позиції і безсумнівної відданості місцевій церкві віруючий робить себе вразливим до демонічного впливу. Зі своєї вільної волі він дозволяє сатані увійти в його життя.
Бог велить нам бути активними в місцевій церкві та ототожнитися з нею, тому що вона встановлена для нашого захисту та користі. Без місцевої церкви, Богові відомо, що у нас немає шансу. Якщо ми не вірні місцевому зібранню, то врешті ми будемо зведені в одній ділянці за іншою, поки повна тілесність не заволодіє нашим життям. Саме з цієї причини Ісус виступив зі повною силою проти спокуси сатани, проголосивши: "Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих" (Мт.0404).
Забезпечення необхідних речей в житті, таких як їжа, одяг, гроші для оплати рахунків, не повинно бути визначальним фактором у нашому житті. Стосовно людей, які знаходяться під контролем деталей життя, Ісус сказав: "маловірні! Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться" (Мт.0630,33). У цьому вірші Ісус робить заклик, підкреслюючи той факт, що Боже Слово має стояти вище всіх деталей життя. Бог обіцяє подбати про наші фізичні потреби, якщо ми живемо кожним словом. Апостол Павло писав:
"А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі." (Флп.0419)
Кожен віруючий повинен задати собі питання: "У якій ділянці мого життя я вразливий до впливу сатани? Чи може він підкупити мене?" Саме це питання сатана задає Господу щодо кожного віруючого. Згадаймо книгу Йова. Йов мав усе. Сатана захотів дізнатися, чи залежить любов Йова до Бога від рясного Божого забезпечення на його життя. Йов є чудовим прикладом в стражданнях, тому що Бог дозволив, щоб все його майно було знищено за один день. Є дуже мало християн, які пережили таке горе та випробування. Бог виграв битву в житті Йова, але що має статися, щоб зруйнувати нашу безпеку і віру в Господа Ісуса Христа? Йов сказав:
"Над уставу свою (необхідну мені їжу) я ховав слова уст Його." (Йов2312, в оригіналі)
Слово "ховав" тут означає "сховати щось або зберігати обережно для використання за потреби". Йов розумів, що Боже Слово, яке зберігалося в його думках і було готове до використання в момент потреби, було важливішим, ніж необхідна їжа, яка б підтримувала його тіло. Як віруючі ми повинні звеличувати Його Слово над усім іншим.
"Бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення слово Своє!" (Пс.13802, в оригіналі)
Бог вклав більшу важливість в слова, які Він вимовляє, ніж в Своє ім'я. Його ім'я представляє Його характер і природу; Його ім'я також представляє Його репутацію і владу як Творця всесвіту. Бог зробив це ствердження, тому що Він хоче, щоб ми цінували Його Слово так само, як цінує його Він. Він послав Ісуса завершити справу відкуплення. Ісус Христос названий Словом, яке "сталося тілом, і перебувало між нами" (Ів.0114). Неможливо відокремити Отця, Сина і Святого Духа від Божого Слова, від Писання.
"Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово." (Ів.0101)
В Євангелії від Луки 1412-27 дається опис людини, яка приготувала великий бенкет. Ісус порівняв цей бенкет із споживанням хліба Божого Царства. Господар запросив вечеряти своїх друзів, родину і багатих сусідів, але багато хто відмовився від запрошення, тому що мали свої власні плани. Один був землевласником і, безсумнівно, вважав більш важливим приділити увагу безлічі питанням, за які він відповідав. Інший сказав, що йому потрібно привести в порядок свій новий віз з п'ятьма биками, від якого залежав його добробут. Ще один пояснив, що зовсім недавно одружився і йому необхідно приділити час дружині, і тому він не міг бути присутнім на бенкеті.
Ці виправдання здаються абсолютно законними: "Я дуже зайнятий своїми вкладами в майно"; "Мені потрібно попіклуватися про мій транспорт для роботи"; "Я не можу знехтувати своєю дружиною". Але абсолютно очевидно, що ці люди не брали до уваги, що господар запрошував їх. 14-ий розділ Євангелії від Луки розповідає далі про те, що господар дуже розсердився. Він послав свого слугу запросити на бенкет бідних, сліпих, немічних і калік з усіх широких та вузьких доріг. Таким же чином Господь запрошує "усіх, хто прийде" на Свій святковий бенкет, тому що Він хоче, щоб Його будинок наповнився.
Ми здатні ставити інші речі перед Божим Царством. Ми всі наводимо переконливі доводи, щоб виправдати надання пріоритету сім'ї, домашнім справам, роботі та друзям, але не Богові. Намагаючись зберегти свої прив’язаності, ми часто помиляємося і не потрапляємо в ціль свого покликання, яка полягає в тому, щоб в своєму житті в першу чергу шукати Божого Царства. Бог справедливий і праведний, тому Він не може закрити очі на непослух, коли ми тримаємося світських речей, які утримують нас від того, щоб бути вірними Йому. Відвідування церкви є однією з найперших ділянок, в якій починає проявлятися невірність Богові.
Ми повинні навчитися розуміти те величезне значення, яке Господь надає Своєму Слову як вічній правді. Церква є Божественно встановленим стовпом і підвалиною правди. Тому ми не повинні допускати що-небудь в своє серце і в своє життя, що б змусило нас відмовитися від нашої цілеспрямованості вірного відвідування церкви. Якщо ви ще не прийняли такого рішення, ми вас переконуємо це зробити. Нехай ніщо не стримує вас від того, щоб присвятити себе церкві, яка має бачення на цілий світ. (Для подальшого вивчення прочитайте буклет пастора Карла Генрі Стівенса "Вибір місцевої церкви").
Результати непослідовності
Відступництво є однією з тем, яка особливо ретельно пояснюється в посланнях Нового Заповіту. "Відступництво" походять від грецького слова apostasia, що означає "відхилення або ряд відхилень". Інше його визначення - "відступати з власної волі". Це слово вживається в посланнях для опису процесу, внаслідок якого віруючий, свідомо чи несвідомо, входить в низку відхилень від правди Божого Слова.
Відступництво стає очевидним в житті віруючого, коли він починає приймати негативні рішення стосовно його послуху до чітких заповідей правди в Писанні. Будь ласка, зверніть увагу на те, що людина не є відступником, якщо вона іноді пропускає служіння. Але якщо це входить у звичку, то обов'язково приведе її на шлях відступництва. У Посланні до Євреїв 0312 сказано: "Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства (яке відмовляється прихилятися до Нього, довіряти Йому і покладатися на Нього), що воно попровадить вас відвернутись і покинути або відступити від Бога Живого!" (розширений переклад).
Пам'ятайте, що між Божим Царством і злом світської системи, керованої сатаною, постійно відбувається духовний бій. Стратегія сатани – якось змусити кожного віруючого в якійсь мірі відійти від Божого Слова до тих пір, поки той не покине його взагалі.
Знову ж таки, церква Ісуса Христа - місцеве зібрання віруючих - призначена Богом для поширення і підтримки правди в світі. Найперше свідчення негативного ставлення до правди:
"Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться." (Тим.0404)
Це очевидне посилання на той факт, що деякі християни були не в змозі осягнути правду, яку проповідували в церкві. У третьому вірші пояснюється, що вони переходили від одного вчителя до іншого. Для того, щоб рости духовно, віруючий повинен вірно відвідувати місцеве зібрання. Він набуде більшого особистого досвіду у взаєминах з Господом, якщо у нього є церква і пастор-вчитель, які він може назвати своїми.
Пастор повинен мати можливість проповідувати Слово "вчасно - невчасно " (2Тим.0402). Він ніколи не повинен панувати над зібранням, але з любов'ю складати своє життя за людей, яких Бог дав йому. Він має бути найбільшим і найсмиреннішим слугою в церкві. Проте коли пастор, який вірить в Біблію, проповідує Боже Слово в правді, його слід слухати, як Боже Слово, а не як слово людини:
"Тому то й ми (особливо) дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих, здійснюючи свою (надлюдську) силу в тих, хто дотримується, довіряє і покладається на нього." (1Сол.0213, розширений переклад)
Пастор-вчитель просто повідомляє те, що може і має бути перевірене віруючим-священиком при читанні написаного Слова. Тут ми не маємо справу з проблемою фальшивих вчителів, а маємо на увазі віруючого, який відвертається від об’єктивної правди Слова.
Інша форма відступу може бути знайдена у другому посланні Петра 0317: "Попереджаю, щоб ви, улюблені, знаючи це наперед, стереглися, щоб не були ви зведені блудом безбожних та злих (людей) і не відпали від свого (теперішнього) вґрунтування (розуму)" (розширений переклад). Петро попереджає нас бути обачними по відношенню до змов, які формуються в церкві та спонукають людей відвернутися. З часом люди, які беруть участь у змові, обертаються як проти пастора-вчителя, так і проти духовних людей в церкві. Послання до Євреїв 0312 вчить, що вони впливають на слабких членів Тіла, особливо якщо зможуть знайти співчуваючих і тих, що затаїли насіння бунту. Сатана ж насолоджується цією діяльністю. Він починає поступово і діє до тих пір, поки змова що розгорілася не розколює і не руйнує місцеву церкву.
Бунтівничим людям важко підкоритися очевидному авторитету церкви, тому що їм бракне достатньої довіри Богові за людську неадекватність в керівництві пастора-вчителя. І з метою виправдання свого спротиву вони стають експертами в маніпулюванні і особистому тлумаченні Писання. Вони перебувають в цьому стані обману, поки покаяння не прийде в їхні серця.
"А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене." (Мт.0528-29)
Око тут представляє духовне сприйняття або місце, через яке в душу проникає світло. Слово "праве" (гр. dexios) - означає, що ту частину душі, яка не підкорюється правді, необхідно направити до правди. Зокрема, Ісус говорить, що в душі кожної людини є місце, в якому вона не сприймає і не поважає абсолютний авторитет Божого Слова. Сказане Боже Слово буде судити віруючих в останній день.
"Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його." (Ів.1248)
Людина, яка не відвернеться від гріха пожадливості або будь-якої іншої форми гріха розумового ставлення, не буде проваджена до правди. Коли ми не тримаємось правди, розумовий або прихований гріх обмежує наше сприйняття правди. Замість того, щоб робити Божественний відбиток на наших серцях, правда лише проходить через розум, залишаючи нас з відчуттям вини, невпевненості, самозасудження, реакції, бунту, розчарування.
У Псалмі 3610 сказано: "в Твоїм світлі побачимо світло". Грішити і не каятися означає відмовлятися від світла. Нам необхідне світло Божого Слова, щоб прожити день, але якщо Слово не очистить якусь сферу життя від гріха, то зло там переможе. Не маючи можливості підкоритися світлу правди, пожадливість стає важливішою за Боже Слово. Впертість має пріоритет над смиренням, і благодать відкидається. Як результат, це місце віддається сатані.
В Євангелії від Матвія 0529 в оригіналі написано: "Коли праве око твоє спокушає (ображає) тебе…". Слово "ображає" (гр. skandalizai) - дієслово в теперішньому часі, активному стані, дійсного способу. Це означає, що об’єкт у реченні сам продовжує з впевненістю виробляти дію обурення власних емоцій. Емоції людини були створені Богом для прийняття і цінування правди, але гріх і негативність роблять нездатними або обурюють емоції так, що вони реагують на злі стимуляції. Якщо віруючий продовжує перебувати в стані нездатності, це призведе до відхилення від слухання правди (2Тим.0404), до невіри (Євр.0312) і до відступництва. Ця людина покидає зібрання (Євр.1025) і не має іншого вибору, крім як будувати взаємини з людьми, які відчувають таку ж нездатність по відношенню до правди. Вона підтримує себе побудованими на особистості взаєминами, схваленням і задоволенням від цих друзів (2Пт.0317).
Боже Слово наставляє нас "вибрати" все, що перешкоджає нашому ходінню з Богом. Вираз "вибери його" (гр. ezele auton) – дієслово в часі аорист, активному стані, наказовому способі. Це означає чітку і визначену команду для об’єкта вчинити негайну дію прийняття рішення проти того, що стимулює гріх, щоб він міг рухатися до Божого Слова. Це єдиний шлях, яким можна зцілити нездатність по відношенню до правди.
Згідно Тлумачного словника слів Старого і Нового Заповітів Вайна, слово "вибрати" означає "вийняти рішуче". Це стосується будь-якої сфери життя, в якій ми відкидаємо правду Слова. По Божій благодаті руйнуйте все, що перешкоджає переливанню Божого життя крізь вас (2Кор.1004-05). Бог обіцяє перемогу. Нам наказано бити в самий корінь злісних схильностей і позбавитися від усього, що стимулює стару гріховну природу. З іншого боку, нам треба бути "відділеними" через Боже Слово, яке Він звеличив вище Свого характеру, репутації і влади.
Після того, як нездатність вирвана, її потрібно "кинути від себе" (гр. bale), що означає "кинути з силою, дати собі ляпаса рішенням". Це слово також стоїть в часі аорист, активному стані, наказовому способі. Це означає, що об’єкту дається певна команда. Йому наказано вчинити негайну дію відкидання своєї нездатності сприймати правду, і через доктрину і благодать вигнати її зі свого життя! Якщо ми не зростаємо в Божій благодаті, ми будемо пересвідчувати розчарування як в наступних віршах.
"Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, нічого доброго; я можу бажати того, що правильне, але я не можу це виконати – Я маю намір і сильне бажання робити те, що правильно, але не маю сили це зробити. …Тож знаходжу, що це закон (мого буття), що коли я хочу робити те, що є правильним і добрим, зло завжди присутнє зі мною, і я підкорений його наполегливим вимогам." (Рим.0718,21, розширений переклад)
Кожен з нас пересвідчив - добровільно чи через незнання - потужну владу старої гріховної природи. Коли ж вона поєднується з сатанинською, космічною, світовою система, ми дізнаємося, як це, бути в пастці та полоні сили гріха. І неважливо, яких зусиль ми докладаємо, щоб змінити ситуацію на краще, ми завжди повертається назад до тієї ж поразки. Звісно, тільки одна Особа є досить великою, щоб перемогти гріх - це Ісус Христос, Який є Живим Словом.
"Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного." (Євр.0412)
Словом викликані творіння, відокремлені небеса і все тримається разом. Воно виявляє хрест, жертвоприношення крові, благодать і спасіння, як безкоштовний дар через Ісуса Христа. Через Слово Святий Дух викликає голод і спрагу за праведністю, ніжне бажання прославляти Христа і чисту та невинну мотивацію звеличувати Боже Слово. Ми здобуваємо перемогу, коли ми виконуємо свою волю точно погоджуватися з вічним Словом.
Бог всієї сили, Який створив весь всесвіт, схиляється до нас в любові і з'єднує п'ять частин душі (розум, сумління, емоції, самосвідомість і вільну волю) з Божими моделями мислення. Бог створює небесне життя сили в кожному віруючому. Божественне висвітлення в серці людини опановує людською здатністю і спонукає нас мислити в силі Божого Слова, а також виявляти характерні риси Бога в поведінці на практиці.
Слово - наша система відліку
Передумовою для життя віруючого є наступний вірш: "Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих" (Мт.0404).
Ми побачили важливість постійності та вірності до слухання, прийняття і підкорення Божому Слову. Давайте звернемо нашу увагу на, можливо, найважливіший аспект в житті кожним Словом: на любов до Божого Слова.
"Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить." (Пс.119140)
"Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої." (Мт.2435)
Об'єктивний і реалістичний віруючий повинен скоро прийти до висновку, що Боже Слово є єдиним справжнім авторитетом в його житті.
"Буває, дорога людині здається простою, та кінець її - стежка до смерті." (Пр.1412)
"Людське серце найлукавіше над все та невигойне (надзвичайно збочене і зіпсуте та тяжко, смертельно хворе), хто пізнає його (відчує, зрозуміє, буде знайомий зі своїм власним серцем і розумом)?" (Єр.1709, розширений переклад)
Знову ж таки, віруючий, який мислить об'єктивно і в згоді з Божим Словом, переконаний, що не може довіряти навіть своєму власному серцю. Боже Слово обіцяє не тільки захистити його від злих шляхів, а й направити на шляху правди. Вічне Слово проникає всередину, розділяючи душу і дух:
"Бо Боже Слово живе та діяльне (активне, діюче, ефективне та спонукає до дії), гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі (дихання життя) й духа (безсмертного), суглобів та мозків (тобто найглибших частин нашої природи), і здатне викривати, просіювати, аналізувати і судити думки та наміри серця." (Євр.0412, розширений переклад)
Віруючий, який сприймає Боже Слово таким чином, не має іншого вибору, окрім як зробити кожну заповідь нормою і стандартом для свого життя. Незалежно від обставин і почуттів він повинен вирішити, що Слово повік пануватиме в його серці, і він має намір підкорюватися кожному наказу. Божа любов і благодать даровані нам через відкуплення, яке є нашим в Ісусі Христі. Тому ми повинні постановити шанувати Боже Слово і кожну заповідь як правильну, справедливу і святу.
"Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув. …Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця. Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав." (Пс.11959,111-113)
Ми повинні дозволити Слову увійти в наші серця і розуми. Також ми повинні стати відповідальними і підзвітними перед Господом. Дух Святий пообіцяв переконувати нас в усіх сферах гріха і неправедності. Тому ми повинні відгукуватися на Його переконання в покаянні і смиренні, а не реагувати в гордості і зарозумілості. Послання Якова 0405 говорить про те, що Бог жадає, щоб Святий Дух був прийнятий у наших серцях: "Дух, котрого Він поселив у нас, тужить над нами - і Він жадає, щоб дух (був радо прийнятий) - із ревнивою любов’ю" (розширений переклад).
Якою повинна бути наша система відліку щодо Божого Слова? Ми маємо любити Слово і завжди бути готовими приймати його зі смиренним розумом в підпорядкуванні Божій владі. Робити навпаки означає звеличувати себе над Божою правдою, відвертаючись від об'єктивності та реальності в різновид гордості та емоційну суб'єктивність. Через наш гріховний стан ми повинні упокорити себе перед Богом в покаянні. Нам треба мати серце, бажаюче підкорятися кожній ділянці правди. В один із Своїх моментів слабості, Ісус відповів на спокусу такими словами:
"Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих." (Мт.0404)
Ісус не звертав уваги на те, що Він не їв сорок днів і ночей. Його обставини не мали значення, тому що "Написано"! Слово "написано" (гр. gregraptai) - стоїть в доконаному часу, пасивному стані, дійсного способу. Доконаний час означає, що це було написане в минулому і не змінилося з тих пір, в даний час знаходиться в повній силі та дійсне сьогодні. Кеннет Вуест (Kenneth Samuel Wuest) говорить про це як про "існування закінчених результатів в теперішньому часі". Пасивний стан вказує на те, що суб’єкт приймає дію, вироблену дієсловом. Тут Ісус, як і сатана, приймає дію і силу "написаного". Однак, зверніть увагу на те, що наступне дієслово в цьому вірші "буде жити" (гр. tsesetai). Воно стоїть в теперішньому часі, активному стані, наказовому способі. Людина сама виробляє дію, вибираючи за своєю вільною волею жити кожним Божим Словом. Потреба в їжі - це деталь життя, а ми не повинні бути перезайнятими нашими потребами. Нам наказано перебувати під контролем Божого Слова, а не деталей життя.
Рясне життя
"Я прийшов, щоб ви мали і насолоджувались життям, і подостатком щоб мали (сповна, щоб воно переливалося)." (Ів.1010, розширений переклад)
Цей розділ матиме справу з перевагами, які отримають віддані віруючі для насолодження в цьому житті тимчасовими або пересвідченими благословеннями; а також для пересвідчення в небесах вічних благословінь.
Повнота життя: Тіло Христове
Ісус Христос прагне, щоб кожен віруючий мав рясне життя, до повноти, поки не проллється через край. Як же ми пересвідчуємо рясне життя? Відповідь на це питання міститься в посланні до Ефесян 0123: "А вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє – тому що в цьому тілі живе повна міра Того, Хто робить все повним і Хто наповнює все усюди (Собою)" (розширений переклад). Псалом 133 вчить нас про благословення, які ми отримуємо, коли брати перебувають разом в єдності.
Однією з найбільших проблем в світі сьогодні є самотність. Так багато людей вважають, що ніхто не піклується про них і не розуміє їх, але в Тілі Христовому ми можемо носити тягарі один одного. По більшості страждання викликані не проблемами, з якими люди стикаються, а тим фактом, що їм здається, що вони єдині, хто має такі тягарі.
Сатана любить ізолювати людей від життя Ісуса Христа і Його спільного Тіла. Ті люди не мають Христового життя, яке б задовольнило їх потреби в ситуаціях.
"Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя." (Ів.0540)
Якщо ви не приходите до Ісуса Христа, то як ви можете мати Його життя? Якщо ви не чуєте Слова, як ви можете мати віру для особистого життя? Якщо ви не проявляєте себе дружніми, як ви можете мати друзів (див. Пр.1824)?
Коли ви проходите через випробування, не відступайте від слухання Слова. Наближайтеся! Слово Боже обіцяє, що якщо ви наблизитесь до Бога та Його людей, Він наблизиться до вас! Послання Якова 0408 стверджує: "Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас; очистьте руки, грішні (визнайте, що ви грішники), та серця освятіть (очистіть від вашого духовного перелюбу), двоєдушні (усвідомте, що ви не вірні)".
В результаті наближення до Бога ви почнете переповнюватися Божим життям. Ви зможете втішати інших таким же чином, як Бог утішив вас (2Сол.0216).
Зміна уявлення про себе
Ви є тим, що чуєте, тому будьте обережні у тому, як ви слухаєте. Якщо ви не змішуєтн віру з почутим з Божого Слова, тоді слухання не приносить ніякої користі. Ваше уявлення про себе відображатиме те, що ви чуєте по вірі. Є мільйони людей, які страждають від жалюгідного уявлення про себе. З часу падіння людини ми мучимося від поганого уявлення про себе, яке походить від усвідомлення гріха. Кожна людина шукає нового уявлення про себе "в Адамі", але багато хто не розуміє до кінця, що коли ми народжені згори, наша тотожність у Христі.
Сатана хоче, щоб наші минулі падіння визначали нашу тотожність. Він хоче, щоб слова інших людей про нас стали нашим уявленням про себе. Сатана хоче, щоб ми заперечували те, що Бог говорить у Своєму Слові. В тому місці, в якому ми збираємося разом для поклоніння і слухання Божого Слова, ми починаємо дізнаватися, ким ми насправді є "у Христі", виходячи з вічної точки зору. Псалміст сказав: "І буду ходити в широкості (вільно і спокійно), бо наказів Твоїх я шукав, просив (і відчайдушно вимагав)" (Пс.11945, розширений переклад).
Послання до Римлян 0508 розкриває Божественний геній необмеженого спокутування Христа в тому, що Він полюбив нас і помер за нас ще до того, як ми були повірили. Ті, хто у Христі, по благодаті через віру (Еф.0208-09), виправдані, визнані невинними, вчинені праведними і поставлені в правильне положення перед Богом, чекаючи дня Відкуплення.
Послання до Римлян 0831-34 вчить нас очевидної правди: в Божих очах кожен віруючий знаходиться в положенні позиційної досконалості – він не може буде звинувачений у гріху.
"Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини." (Пс.10312)
Люди не можуть засудити або звинуватити нас в гріху, тому що їм наказано не судити. Засудження принесе помилку та опоганення в серце того хто засуджує, і таким чином робить людину непридатною виступати проти іншої в суді. Більше того, сатані заборонено виносити звинувачення і засудження віруючому, котрий "у Христі", тому що Бог не бачить нашого гріха. Він бачить тільки кров Христа, пролиту за нас.
З цих фактів ми робимо висновок, що Бог - за нас (Рим.0831), Бог - за нас! Чи живемо ми в практичному застосуванні цієї правду? Наступні вірші пояснюють, що ніщо не може відлучити нас від Божої любові:
"Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо (більше, ніж переможці і здобуваємо надзвичайну перемогу) Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!" (Рим.0835-39, розширений переклад)
Любов Христа робить нас більше, ніж переможцями, тому що ми вже отримали переважаючу перемогу над всім через Господа Ісуса Христа! Євангеліє від Івана 1633 пояснює: "Це Я вам розповів, щоб мали ви досконалий мир та впевненість у Мені. Страждання, випробування, нещастя та розчарування зазнаєте в світі, але будьте бадьорі - відважні впевнені, безсумнівні, безстрашні! Я світ переміг - Я позбавив його сили зашкодити, завоював його для вас" (розширений переклад).
Діло відкуплення завершено! Проблема гріха вирішена назавжди. Ісус завершив роботу і тепер говорить, що даром дає нам усе. Необмежене спокутування доводить перевершену велич Божої любові: "А Бог доводить Свою власну любов до нас тим, що Христос, Месія, Помазанець, умер за нас, коли ми були ще грішниками" (Рим.0508, розширений переклад).
Старий Заповіт був даний, щоб явити приклади того, як Бог має справу з людиною в різноманітних обставинах. Книга Захарії 0301-04 розповідає про те, як сатана стояв перед Божим престолом і звинувачував великого Первосвященика, Ісуса. Ісус був винен у гріху, в якому його звинувачували, тому що сказано, що він був одягнений в брудний одяг. Відповіддю Господа на цю ситуацію була заміна забрудненого одягу Ісуса на урочистий. Це є чудовою ілюстрацією, як Божа праведність покриває гріхи Ісуса.
Це факт, що ми всі згрішили, і позбавлені Божої слави (Рим.0323). Кожен дійсно винен перед Богом. Вибір за нами - вірити чи ні звинуваченнями своєї власної самосвідомості, іншим, що вказують пальцями, і особливо лютим звинуваченнями сатани. Замість цього ми можемо вибрати повірити Богові та жити в правді про те, що праведність сповнилась в нас через Христа. Ми повинні увійти в світло і визнати свій гріх (1Ів.0109). Ми грішимо по природі, але ми повинні вірити в другу частину вірша в першому посланні Івана 0109, де сказано, що ми пробачені та очищений від всілякої неправедності. Відновлення від гріха стається, як тільки ми вирішуємо повірити Богові та погодитися з Його правдою, і тоді ми стоїмо в благодаті. Щодо нашої спадщини у Христі, якщо ми спасенні, ніщо не може змінитися, навіть якщо ми падаємо і грішимо.
"Тож, немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом." (Рим.0801)
Наше уявлення про себе вкорінюється в характері Ісуса Христа. Його образ стає нашим образом, коли ми відображає Його природу:
"Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля - звільнення від неволі, свобода. Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося (в Божому Слові) всі на славу Господню, і постійно змінюємося на Його власний образ у зростаючій пишності та від одного ступеня слави до іншого, тому що це походить від Духа Господнього." (2Кор.03017-18, розширений переклад)
Наші сім'ї трансформуються
Слово змінюється, коли ми його слухаємо. Воно ніколи не повертається порожнім (Іс.5511). Ми стаємо окремими членами Тіла Христового, і наше уявлення про себе змінюється. Потім Бог починає працювати в житті наших близьких. Стабілізуючий вплив Божого Слова торкається наших сімей, коли воно стає нормою і стандартом, довкола якого обертатися життя сім'ї. Цінність побожних сімей неможливо виміряти. Вони - сіль землі, хранителі життя Христа у світі. Бог стає прекрасним для наших ситуацій. Наші діти мають можливість перебувати під впливом пастора-вчителя, християнської школи і молодіжного служіння. Дійсно, слухняність однієї людини жити кожним Божим Словом зробить глибокі зміни в житті інших:
"Так через послух однієї Людини багато хто буде визнаний праведним - зробленим прийнятним для Бога, приведений в правильне положення з Ним." (Рим.0519, розширений переклад)
Наш світ перевернутий з ніг на голову
"…Потягли до начальників міста Ясона та декого з братті, кричачи: Ті, що світ сколотили (перевернули світ з ніг на голову), і сюди ось вони поприходили." (Дії1706, в оригіналі)
Один з найбільших привілеїв, які може пересвідчити християнин - бути частиною служіння, що впливає на весь світ. Наші молитви і підтримка відіграють важливу роль у відправленні працівників на місіонерські поля. Якщо ми самі не можемо поїхати на місію, ми можемо стати активною частиною відправлення тих, хто може поїхати. Все це починається, коли ми вирішуємо жити кожним Божим Словом. Слово впливає на нашу систему відліку. Тоді наша чаша (здатність до життя) переповнюється в нашому уявленні про себе, на родину, близьких друзів в Єрусалим, Юдею, Самарію і в найвіддаленіші частини світу.
Знову ж таки, це відбувається, коли любов Ісуса Христа виливається в наші серця, і Його життя переливається до інших. Це прямий результат вірного і послідовного слухання Божого Слова в місцевому зібранні. Ось чому книга Приповістей 2307 стверджує: "бо як у душі своїй він обраховує, такий є". Коли наші думки орієнтовані на Його думки, ми звільняємось від своєї природної, обмеженої системи відліку.
Тимчасові та вічні нагороди
"Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його" (1Кор.0209)
"А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави." (1Пт.0504)
"Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене." (Мт.1040)
Нагороди, які Бог дає нам в цьому житті, набагато більші, ніж ми могли би попросити або помислити.
"А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне." (Лк.1829-30)
Віруючі-переможці отримають вінці слави, які ніколи не змарніють. Інші вінці будуть також вручені тим, хто витримали випробовувався і звеличував Христа в часи великих труднощів. Кожна нагорода прийде через життя кожним Божим Словом.
Висновок
"Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його." (Як.0112)
Ми отримаємо кожне благословіння, яке отримають ті, хто перебуває на передовій лінії місійного поля, якщо ми будемо з ними єдині та вірні підтримувати їх всім своїм серцем. Коли ми є частиною місцевого зібрання, яке підкорюється небесному баченню з книги Дій 2619, плоди - нескінченні. Ми не дізнаємося, поки не потрапимо на небеса, цінність нашої вірності місцевій церкві. На кінець, пам'ятайте стратегії диявола і боріться з ними обітницею завжди наближатися до Бога і Його людей в наступні часи. Бог надасть Свою рясну благодать, щоб допомоги нам кожного разу, як ми потребуємо. Ми молимось, щоб наступні слова нашого Господа Ісуса Христа рясно перебували у вашому серці, коли ви вирішите наслідувати Господній приклад:
"Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих." (Мт.0404)