Бажання змін керує більшою частиною суспільства. Люди постійно шукають змін, намагаються знайти наступне щось нове. Багато хто припускає, що це щось наступне є тим, що зробить їх щасливими та задоволеними. Тому вони переїжджають з роботи на роботу, з дому в дім і з міста в місто в пошуках задоволення.
Християни не мають імунітету до цієї тенденції, як показує постійно зростаюча кількість церков і служінь. Деякі люди, звичайно, дійсно покликані Богом вийти і почати нові справи в нових місцях. Проте інші просто продовжують рухатися, тому що насправді ними керує невдоволення. Вони фамільярні та розчаровані всім, що відбувається в їхньому житті, тому вони просто встають і йдуть.
Зміст
У цьому буклеті викладено моє переконання, що невдоволення є одним із найбільших гріхів для сучасних християн. Цей гріх проникає в Церкву, і саме він змушує віруючих водитися зі змінами (Пр.2421).
Я вважаю, що проблема полягає в тому, що багато людей не розуміють Божого поклику на свого життя. Нам потрібно прийняти Боже покликання і вхопитися за суть вічного життя, яке є завжди свіжим і новим, кожної миті.
Бути веденими Божим світлом
"А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули." (Дії1301-04)
13-й розділ Книги Дій показує, як відправлялись місіонери у ранній Церкві. Варнава і Савл не просто підійшли і сказали: "Моліться за нас. Ми вирішили кудись поїхати", — хоча сьогодні це стиль багатьох людей.
У цих віршах ми бачимо, що спочатку вони служили Господу. Щоб дізнатися Божу волю, Божі люди почали зі служіння Йому. Вони наслідували модель, викладену в 16-му розділі Книги Левит та 44-му розділі Книги Єзекіїля, де священики поставали перед Господом, зодягнені у льон, та служили Йому. Після цього вони переодягалися та йшли служити людям.
Це дуже глибокий принцип. Священики не могли служити людям у тому самому одязі, який носили, щоб служити Господу. Це відбувається тому, що ми служимо Господу зарахованою праведністю, але ми служимо людям переданою праведністю. Для Бога ми служимо з праведністю, яка була "зарахована" або покладена на наш рахунок. Людям ми служимо з праведністю, яку отримали від Бога.
Ходити в переданій праведності
"А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха." (1Ів.0105-07)
Ми ходимо у світлі, як Він у світлі, щоб мати спільність один з одним. Коли ми приймаємо вчення з Божого Слова, Святий Дух з’єднує нас як окремих людей, щоб співпрацювати в наших серцях як одне тіло, відповідно до наших здібностей.
Праведність Бога, яка була зарахована вам і мені через смерть Христа, зробила можливим для нас прийняти праведність, передану зі Слова. Наше вивчення Божого Слова, наше натхнення через Божу благодать і наша любов у спілкуванні Святого Духа приносять прекрасне причастя та спілкування, коли ми служимо іншим. Ми випрацьовуємо (передаємо) те, що Бог уже впрацював у нас (зарахував).
На жаль, Святий Дух не є Тим, Хто посилає більшість людей у наш час. Люди мають намір піти на місію, але в багатьох випадках їхнє рішення не є результатом посту та служіння перед Господом. Замість того, щоб бути покликаними та посланими Богом, люди вибирають відповідно до потреби та своєї здатності задовольнити цю потребу.
Як пастор церкви зі світовим баченням, який підготував десятки місіонерів і отримав користь від молитви та посту, я дечого навчився. Надто часто люди забувають, як збиратися разом, щоб постити й помолитися. Вони просто не в тій духовній сфері. Крім того, як ми часто навчали, потреба не є покликанням. Ми не повинні покладатися на природне мислення, яке приведе нас до очевидного висновку. Божі думки та дороги не є нашими. Вони набагато вищі — і Він здійснить Свій задум (Іс.5508-11).
Занадто часто трапляється, що комусь стає нудно там, де він є, і він вирішує піти далі. І справді, він зривається з місця, а потім робить дуже мало на наступному місці. Однак зі справжнім покликанням від Бога я не буду спокушатися рухатися далі, доки не виконаю Божий поклик для мене там, де я є. Ми маємо спочатку виконати поклик Бога там, де ми є. Не забувайте, що Той, Хто покликав нас, також це і зробить! (1Сол.0524)
Задоволення приносить великий зиск
"Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали." (Флп.0410)
"І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала..." (Мт.0823-26)
Як пастору, мені дуже важливо знати, що зі мною поруч працюють люди, які покликані служити в цьому служінні в Балтіморі. Але занадто часто люди борються з невдоволенням. Хоча вони беруть участь у служінні, вони не зовсім задоволені. Ці люди завжди шукають наступного місця, куди б піти.
Значення слова "задоволення" виходить далеко за межі уяви нашого природного словника в людській душі пояснення. Ісус був задоволений, коли спав у човні посеред шторму. Петро не витримав і крикнув, щоб Ісус прокинувся. Ісус був задоволений, а Петро – незадоволений. Ми знову бачимо цей контраст, коли Ісус ішов по воді, в 14-му розділі Євангелії від Матвія. Петро сказав: "Якщо це Ти, Господи, скажи мені прийти". Ісус сказав: "Іди", і Петро задоволений пішов по воді. Але потім знявся порив вітру, вирувала сильна буря, і Петро відвів очі від Ісуса та почав тонути.
Протягом усього свого служіння я навчився бути задоволеним посеред переслідувань. Петру не знадобилося багато, щоб стати незадоволеним. Але мати ставлення задоволення є великим зиском для Господа Ісуса Христа.
"Великий же зиск то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести." (1Тим.0606-07)
Оригінальний грецький текст цього вірша ставить задоволеність у ще сильніший контекст. Воно звучить так: "Мати Божі силу, присутність, забезпечення та мир — це величезне Божественне надбання". Треба розуміти, що де наш скарб, там буде і наше серце. Один важливий урок, якого ми можемо навчитися в цьому світі,—це бути покликаними і посланими в край, стати вкоріненими в благодаті і, як наслідок, віддавати все, що маємо, щоб прославляти Бога в усьому, що ми робимо.
Благочестя (побожність) в дії
Я думаю про наш церковний оркестр. Я дуже вдячний кожному учаснику від усього серця. Що б я без них робив? Так багато нових людей приходить на наші Богослужіння, і на них одразу впливає те, як про них піклуються, і любов, яку вони відчувають у Тілі Христа. Деякі з цих людей дуже вибірково підходять до церков, які вони відвідують, і вони помічають те, що робить нас інакшими. Тож коли вони чують, як наші музиканти грають у професійній та духовній манері, це має значення. Ці музиканти виявляють задоволення, яке приносить великий зиск.
Нещодавно ввечері ми з дружиною розмовляли і дякували Богові за помічників в залі, які розсаджують відвідувачів. "Наші помічники такі чудові, чи не так? Роль, яку вони відіграють у церкві, неймовірна", – сказала вона. "Чи ми насправді усвідомлюємо, що для нас означають наші помічники?" "Напевно, ні", — відповів я.
Ці ствердження справді розбили моє серце. Наші помічники були таким благословенням для мене та для всіх наших людей. Я дуже вдячний, що нам не довелося міняти їх щомісяця через невдоволення. Деякі люди, можливо, не вважають розсаджування дуже важливою роботою; однак члени церкви мені казали, що поведінка помічників в залі під час їхніх перших візитів до нашої церкви значною мірою вплинула на їхнє рішення продовжувати приходити. Вони залишилися, тому що їм сподобалося, як до них ставилися наші помічники в залі.
Інші були вражені цінним ставленням нашого персоналу служби безпеки. Багато хто відзначав професіоналізм персоналу ясел, якість наших друкованих матеріалів, організацію нашого молодіжного служіння та відділу християнської освіти. Список можна продовжувати.
Якщо ви виконуєте один із цих типів робіт, дозвольте запитати вас: "Чи ви задоволені?" Ваше задоволення впливає на життя людей. Це приносить великий зиск.
Знайти перемогу у баченні
"Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?" (Євр.1305-06)
"Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними (хто піддається на зміни)" (Пр.2421, розширений переклад)
Невдоволення відкриває людям шлях до переймання змінами. Цей раптом вирішує, що настав час пожити з тіткою Жозефіною. З Божої волі, можливо, настав час піти допомогти тітці Жозефіні. Але поза волею Бога це невдоволення.
Невдоволення викликає тривогу і розчарування. Це один із винуватців, які заважають і завдають шкоди життю окремого християнина. Проблема, яка стоїть за більшістю розлучень, — це невдоволення. Деякі люди знаходять складність у своєму шлюбі, і перше, що вони хочуть зробити, це втекти. Що це? Невдоволення.
Що стоїть за більшістю церковних розколів? Невдоволення. Групі людей не подобається, як все робиться, тому вони йдуть і починають власне служіння. Невдоволення завжди призводить до фамільярності в слуханні та до нездатності засвоювати Боже Слово.
Найкращий захист
Найефективніший захист від невдоволення – мати бачення. Коли Божий чоловік наглядає за служінням, він повинен мати бачення, і він повинен донести це бачення до своїх людей. Він повинен дати зрозуміти всім, що вони будуть відігравати головну роль у баченні.
Побожність їхніх життів зробить їх успішними в цих ролях. Вони задоволені через побожність, і їхня праця приносить великий зиск. Вони мають усю благодать у всі часи і для всього. Благодать — це саме те, що їм потрібно в будь-якій надзвичайній ситуації для всієї роботи, яку вони виконують.
Єдність – це ще одна річ, яка запобігає невдоволенню. Єдність у молитві (Дії0201), у меті, у хвалі та в служінні (Дії0512) приносить задоволення з великим зиском. Це розкриває єдність у присутності Бога та визнання Божих слуг і того, що вони роблять.
Виходити у відпочинку віри
Зараз, звичайно, деяких дорогих людей буде покликано на місію—як у Сполучених Штатах, так і в інших країнах. Як служіння, ми не можемо бути незадоволені, коли Бог справді дає поклик в чиємусь житті. Це станеться через наше всесвітнє бачення від Ісуса Христа, і ми нічого не можемо зробити, щоб стати на шляху Божого покликання.
Однак покликаними будуть ті, хто навчився бути задоволеним тим, що вони мають там, де вони є зараз. Це люди, які живуть у відпочинку віри. Вони засвоюють уроки, які необхідно вивчити в тих ситуаціях і в тих місцях, де вони знаходяться. Ці люди визнають те забезпечення, що Бог має для них, і вони люблять людей, з якими вони служать. Вони мають задоволення. І це має сенс, що Бог хоче використовувати саме цих людей.
Одна з найскладніших речей, з якою ми стикаємося, це невдоволення. Бог буде вести нас, коли прийде час щось зробити. Він покаже нам, що робити, і ніхто не зможе засудити нас, коли Він рухатиме нас.
Тим не менш, Святий Дух говорив до мене, звертаючись до мого серця і кажучи: "Сину мій, Я хочу, щоб ти був задоволений. Незалежно від того, що станеться з тобою чи з твоєю церквою, я хочу почати з того, щоб ти був задоволений. Це твоє тестування Мене в тобі".
Висновок
Я навіть не можу почати розповідати вам, як наша церква виграла від вірності задоволених слуг. Я плачу від однієї лише думки про це. Їхня задоволеність дозволила мені ефективно служити. Їхня задоволеність Богом змінила все.
Музиканти нашого оркестру не спізнюються і на півгодини. Ні, вони приходять рано, затримуються допізна і працюють наполегливо. Вони виявляють велике задоволення тим, що приділяють свій час. Вони віддають, аж поки не стає боляче. Дуже багато інших роблять те саме, здобуваючи душі та в усіх наших різноманітних заходах.
Я міг би дуже довго розповідати про все це. Я просто хочу сказати це всім тим, хто служить зі мною: дякую вам від усього серця. Дякую, що не дозволили невдоволенню перешкодити роботі Бога посеред нас.