Сатана виступає в якості головного противника Церкви як "князь, що панує в повітрі" (Еф.0202) і як "бог цього віку" (2Кор.0404). Саме по собі слово "сатана" означає "противник". Це похідна від єврейського сатано, що означає "противитися". Біблія також описує його як світоправителя темряви (Еф.0612), як душогуба, що не устояв у правді (Ів.0844), і як батька неправди (Ів.0844). Здійснюючи своє противлення роботі Бога, сатана діє в триступеневій програмі наклепу, обмовляння і звинувачення. Наступні сторінки розкривають цю складну, добре розроблену програму і пояснюють, як християнин може отримати над нею перемогу через смирення.
Зміст
- Сатанинські "якщо"
- Небезпека вислуховування злих звісток
- Не обмовляйте
- Боротьба з сатанинською атакою
- Висновок
Діаболос - грецьке слово для "диявол", яке походить від діабалло. Це слово означає "розкидати, перекидати, швиряти". Всюди в англійському перекладі Біблії Короля Якова діабалло перекладено як "зводити наклеп, обмовляти і звинувачувати". Ці три слова характеризують служіння сатани. Відповідно до словника Вебстера наклеп - це "поширення брехні, що завдає шкоди будь-чиїй репутації". Обмовляти - "говорити зле про когось", "хвора воля чи бажання завдати шкоди іншим". Слово "звинувачення" говорить про "виявлення помилки або винесення осуду".
Це - триступенева програма постійної роботи сатани. Книга Об’явлень 1210 говорить про диявола так: "братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч". Книга Йова 0107 описує сатану, який "мандрує по землі та й переходить її" в пошуку приводу для обмовляння Божих святих.
Сатана звинувачує людей перед Богом, Бога перед людьми і людей один перед одним. Першим він звинуватив Бога перед Євою в саду. Прийнявши образ змія, він обманом втягнув жінку в дискусію щодо непорочності Бога. "Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло" (Бут.0305), - такою була заява сатани Єві. Його аргумент про те, що Бог, мабуть, приховує щось від них з Адамом, якщо Він наказав їм не їсти від Дерева пізнання добра і зла, переконав її. Сьогодні є люди, які плекають подібні аргументи, спрямовані проти Божого характеру і непорочності Його стандартів, розкритих в Його Слові.
Сатанинські "якщо"
"А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, і казали: Ти, що храм руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий... Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті." (Мт.2739-44)
На Голгофі Христос пережив найсильнішу атаку проти Його характеру та особистості. Кожен кинутий виклик починається зі слова "якщо" (гр. ей), простого сполучника умовності. Ті, хто був у натовпі біля хреста, шукали знамення, яке підтвердило б Його свідчення. Вони звинувачували Його за те, що Він не був Тим, Ким Він був і є - Божим Сином. Будучи Богом, Ісус міг би відповісти на будь-який з цих викликів, але, зійшовши з хреста, Він не виконав би плану Отця щодо відкуплення. Мета триступеневої програми сатани: перешкодити людям виконати Божий план для їхніх життів.
Сьогодні є ті, які протистоять Богові всілякими "якщо". Нерідко можна чути, як хтось говорить: "Якщо Бог є, чому Він допускає війни?". "Якщо Бог є, чому люди страждають від болю і голоду?" - висловлюють свою думку інші. Ці люди не розуміють, що вина за нинішній стан світу лежить на старій гріховній природі людини. Люди відмовляються прийти до Господа і Його Слова, в якому вони могли б знайти справжній мир і зцілення. В результаті вони продовжують перебувати під впливом сатанинської програми супротиву та втрачають можливість пересвідчити переваги Божих благословінь. "… ввесь світ (навколо нас) лежить у злі" (1Ів.0519, розширений переклад).
Небезпека вислуховування злих звісток
"Той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш (виблюєш), і свої гарні слова надаремно потратиш!" (Пр.2308, розширений переклад)
"Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста." (Мт.1234)
Що входить всередину, те і виходить. Тобто віруючий, який живить свою душу вченням із Божого Слова, буде своїм життям проголошувати правду. І навпаки: людина, яка приймає звинувачення, наклепи й обмовляння, буде висловлювати те, що чує. Ось чому Ісус попереджав учнів: не тільки "пильнуйте, як слухаєте" (Лк.0818), але і "уважайте, що чуєте" (Мр.0424).
"Не їж хліба в злоокого (з заздрісним оком), і не пожадай лакоминок його." (Пр.2306)
"Око" - слово аїн в єврейському тексті, говорить про сприймаючу здатність розуму. Сприйняття наклепника - зло (ра - "ворожий, даний для того, щоб нашкодити, завдати болю"). Його "їжа" і "лакоминки", звинувачення і обмовляння, викликають у слухача "блювоту" і витрачення "гарних слів надаремно". "Потратиш" (шакат) означає "гнити; руйнуватися; тліти". "Гарні слова" - наїм дабар, або "приємне свідчення". Слухання звинувачення, наклепу і обмовляння перешкоджає свідченням віруючого заради Христа.
Не обмовляйте
"Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя." (Як.0411)
"Не обмовляйте один одного" - ме каталалейте аллелон в грецькому тексті. Це забороняюча заповідь проти подібної практики або звички. Послання Якова адресує цю настанову групі єврейських християн, у яких були проблеми з тим, щоб приймати інших віруючих. Будучи євреями, вони дуже добре розуміли закон і добре знали, як зберігати його. Але заява автора тут полягає в тому, що той, хто обмовляє і засуджує свого брата також "судить закон". "Судить" (гр. кріно) говорить тут про "спонукання поставити під сумнів". Відповідно до даного визначення стає ясно, що той, що говорить зле про іншого не тримається Біблії як правди. Він може казати, що вірить в Біблію як в Боже Слово. Однак, справи говорять голосніше слів. Правда, яку він чув і читав, залишається для нього не більше ніж теорією. Йому все ще належить дозволити їй виробити плід в його повсякденному житті. Він все ще не практикує принцип вірша з Послання до Филип'ян:
"Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це." (Флп.0408)
"Обмовляння" порушує все, що йдеться в даному вірші. "Думайте про це" в грецькій стоїть в теперішньому часі та наказовому способі, позначаючи тривалу, звичну дію з догматичним повелінням. Отже, всі християни повинні постійно звіряти своє мислення з категоріями, зазначеними в цьому вірші. Будь-яка неправдива, нечесна, нечиста, нелюб'язна і т.д. думка повинна бути відкинута. Думаючи або кажучи що-небудь поза цими направляючими, віруючий починає ставити під сумнів закон або Боже Слово. Він не вважає істину правдивою, інакше він прийняв би до уваги її настанови.
Боротьба з сатанинською атакою
"Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!" (Як.0410)
Основною зброєю в битві проти триступеневої програми сатани є смиренність. "Упокоріться" (гр. тапінете) означає, що хтось погоджується бути смиренним перед Богом. Як? Обираючи чути, говорити і думати відповідно заповідей Слова.
Давид упокорив себе перед Богом, і Господь поставив його царем над усіма дванадцятьма колінами Ізраїлю. Сотник з Євангелія від Матвія 0808 мав смиренність повірити, що одне тільки Боже Слово може зцілити Його слугу: "А сотник Йому відповів: недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга".
Павло постійно впокорював себе перед Богом, визнаючи нездатність своєї плоті досягти чогось для Царства. В результаті Бог використав його в якості основного каталізатору місіонерського прогресу в ранній Церкві.
"Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я." (1Тим.0115)
Віруючий, який упокорює себе і живе правдою, буде звеличений. Смирення - єдине необхідна умова для духовного вивищення. Народ Ізраїлю разом з Ісусом Навином упокорив себе, послухавшись наказу Господа біля Єрихону. Протягом семи днів вони ходили навколо Єрихону, не промовляючи ні слова. І, нарешті, сурми зазвучали, люди закричали і стіни впали, і "народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто" (І.Н.0620). Бог дав Ізраїлю стратегічну перемогу, відгукнувшись на його смиренність у слідуванні Його велінню.
Сатана біжить від смирення, він не бажає підкорятися Божому плану і тому він не може дивитися, як інші смиряють себе перед Ним. Він був херувимом з приголомшливими музичними і служительскими здібностями, якому було доручено служити перед Господнім престолом. Однак ця позиція його не задовольняла, і він вчинив змову, очоливши третину небесної армії в невдалому заколоті, щоб здійснити своє прагнення "уподібнитись Всевишнєму" (Іс.1414).
Перемога, вивищення і влада змусити cатану втекти даються віруючому, який упокорюється перед Богом, слухаючись Його Слова (Як.0407).
Висновок
В Євангелії від Івана книжники та фарисеї приводять до Ісуса жінку, спійману на перелюбі. Вони примушували Його прийняти рішення по її звинуваченню у відповідності з законом, який говорив, що її треба закидати камінням.
"Коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!" (Ів.0807)
Так, жінка була винна. Вона заслуговувала покарання за свій гріх. Але Христос Сам пішов заплатити її борг. Сатана може звинувачувати. Він може обмовляти і зводити наклепи, але факт залишається фактом: його перемогла кров Агнця (Об.1211). Спокута кров'ю не може бути анульована. Христос заплатив за гріхи світу. Він служив і в смиренні повністю виконав кожну букву наказу Отця, аж до Своєї смерті на Голгофі. Потім Він воскрес в перемозі, навічно зруйнувавши владу смерті та гріха.
"Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав." (1Кор.1555-57)