Проповідування - дуже серйозне доручення. Бог вибрав його методом здобування душ (1Кор.0121). Маючи в думках цю правду, цей буклет написаний, щоб молоді проповідники могли бути більш ефективними в своєму служінні Євангелії Ісуса Христа.
Зміст
"Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне." (1Тим.0301)
"Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді." (1Кор.0121)
"І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили." (Мр.1620)
"На що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді." (1Тим.0207)
Слово "проповідник" в останньому вірші грецькою звучить kerux і означає "вісник". Слово kerux походить від kerusso - "виголошувати, сповіщати". Проповідникам довірено проголошення і об’явлення Божого Слова. Тому дуже важливо, щоб проповідник був належним чином підготовлений до свого покликання.
Буклет складений з уривків сесій, що проводились для молодих чоловіків, що бажають бути проповідниками. Я сподіваюсь інформація, що міститься в буклеті, стане для вас вкрай практичною. Вона зібрана не тільки з книг і вивчення (одне і друге дуже важливі для освіти будь-якого проповідника), але також із досвіду. Я сподіваюсь, що ці сторінки допоможуть молодим пасторам уникнути деяких труднощів і невдач, які часто трапляються з початківцями. Буклет призначений для того, щоб дати більш широке уявлення про служіння пастора та його надзвичайну відповідальність.
Підготовка до проповіді
Бачити потреби
Перший крок у підготовці до проповіді чи вивчення Біблії - це визначення потреб. Дехто сказав: потреба - мати винахідливості, вона є фактором, що дає імпульс проповіді. Щоб бачити потреби, пастор повинен знати і любити своїх людей. Він повинен розуміти, що люди, які знаходяться під його навчанням, опинились там не випадково. Кожний член його зібрання був призначений на це Богом. Однак, це не означає, що пастор править над ними як диктатор. Ні, члени його зібрання дані для того, щоб він міг поділитись з ними любов'ю і благодаттю Господа.
Після виявлення потреби, проповідник прямує до Божого Слова. Через Божу раду в силі Святого Духа він знайде точне слово для повідомлення. Божу силу не можна недооцінювати. Бог вірний та праведний. Він чує і відповідає на молитву. Проповідник, який у молитві вивчає Боже Слово і роздумує над ним, завжди буде мати потрібне слово в потрібний час для свого зібрання. Інші джерела для підготовки (наприклад, коментарі, довідники з вивчення слів, література) також дуже корисні, але важливо не применшувати чи жертвувати коментарями та порадами Божого скерування, яке говорить до серця через Біблію.
Після усвідомлення потреби проповідник має зробити простий нарис. Не намагайтесь зробити його дуже детальним, тобто, не записуйте всю проповідь перед виходом до кафедри. Приблизний нарис упорядкує проповідь. Чарльз Сперджен, що став пастором у 18-ть років, ніколи не проповідував з нотаток. Його називають "королем проповідників". Ті, хто читав хоча б одну з його проповідей, не можуть не визнати присвоєний йому титул. Секрет Сперджена - підготовка і молитва. Це приводить нас до наступного пункту: проповідник має бути поглинутим посланням з першого моменту вивчення і до виголошення її з кафедри. Сперджен сам занурювався в проповідь, оскільки знав, що її правда значуща і для його життя. Проповідник не зможе ефективно донести важливість послання, якщо воно не представляє цінності для нього самого.
Не в мудрості слова
"Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа." (1Кор.0117)
Протягом всієї підготовки проповідник повинен постійно враховувати тих людей, до яких він буде промовляти. Він повинен дозволити Святому Духу відобразити їх імена і обличчя в його розумовому погляді, щоб він міг любити їх, молитись за них і думати про них. По мірі того, як пастор робить це, він зосереджується на одній великій істині, яку він збирається представити. Помилково вважати, що проповідь повинна стимулювати інтелект людини. Мета проповідника – зробити доступною одну велику істину, яка виробить вічну зміну в серцях людей. Він пожертвує так званою "великою проповіддю" заради привілею донести одну велику істину. Проповідник не повинен намагатись занадто мудрувати, використовуючи складну лексику. Його справа полягає в тому, щоб чітко донести Добру Звістку. Кожен пастор повинен проявляти творчість в своєму словниковому запасі. Тим не менше, якщо він використовує незнайомий термін, то заради тих, хто зібрався, він повинен пояснити його. Коротше, він не повинен робити наголос на словах; швидше, він повинен підкреслювати істину словами.
Пастору необхідно пам'ятати, що він є інструментом, який вибрав Бог, для організації Його служіння. Він повинен усвідомлювати свою відповідальність і постійно визнавати позицію, на яку був призначений. Переглянути кілька віршів і пробігтися по коментарях не є належною духовною підготовкою Пастор має бути голодним і спраглим за Богом. Серце має бути приготованим. Перш ніж буде сказана проповідь, проповідник стає перед Богом з покірністю і смиренням в молитві. Він враховує свої сильні та слабкі сторони і приносить їх до хреста без переляку чи засудження.
Проповідник повинен усвідомлювати гостроту моменту і необхідність своєї проповіді. Апостол Павло написав в Першому посланні до Коринтян 0729: "це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий". Послання Якова 0414 ще більш точно висловлюється з цього питання: "ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає!" Маючи це на увазі, служитель готується так, наче це його останнє служіння, на якому він буде проповідувати. Це може бути і останньою можливістю для неспасенної людини почути Євангеліє. Жодна проповідь не повинна сприйматись поверхнево.
Оцінювання оточення
"Бо хто буде погорджувати днем малих речей?" (Зах.0410)
Дехто вважає, що оточення для проповіді має другорядну важливість. Однак, проповіднику дійсно необхідно знати свій зал і місце виступу. Він повинен ознайомитись з кожною деталлю того приміщення, де він збирається проповідувати.
По-перше, він має оцінити кафедру. Це його сцена і він повинен відчувати себе там як вдома. Він має звернути увагу на її розмір, її форму, а також на те, що знаходиться навколо неї. Він має уважно вивчити кут нахилу і її конструкцію. Він має ознайомтесь з системою гучномовців в цьому залі, перевіряючи, чи є гучномовці на стелі. Якщо це так, то проповіднику потрібно вибрати тему, яку він знає дуже добре і може динамічно викласти її. З цього місця гучномовці будуть посилати звук зверху вниз. Тому, в даному випадку не складається враження того, що проповідник говорить обличчям до обличчя з громадою.
Проповідник повинен також вважати на розміри і форму зали. Якщо зала незвично широка чи довга, проповіднику необхідно обрати конкретні точки для фокусування своєї уваги. Також йому необхідно перевірити температуру та наявність вентиляції в аудиторії. В задушливих і вологих приміщеннях слід скоротити час проповіді.
Зовнішній вигляд має значення
"Але все нехай буде добропристойно і статечно!" (1Кор.1440)
Пастору необхідно бути охайно вдягненим. Це не означає, що він повинен бути занадто захоплений модою; але йому необхідно виглядати настільки добре, наскільки це для нього можливо. Чому? Він представляє Царя над Царями. Зовнішній вигляд зазвичай є зовнішнім віддзеркаленням серця. Пристойний одяг і охайний вигляд говорять про цілісність і порядок. Успішні бізнесмени майже без виключення піклуються про те, щоб представити себе достойно. Чи не повинна так само вчиняти людина, що займається Божим "бізнесом"? Незначні відволікання можуть завадити комусь у сприйнятті проповіді.
Пастору необхідно також попіклуватись про те, щоб ті люди, які з'являються разом з ним на сцені, також мали охайний вигляд. Безумовно, Святий Дух може здолати всі ці потенційні перешкоди, однак Бог шанує тих, хто шанує Його, слідкуючи за бездоганністю свого зовнішнього вигляду. Пристойна, впорядкована сцена виробляє гарне враження. Якщо пастор серйозно ставиться до свого поклику та проповіді, то він повинен попіклуватись, щоб і його церква мала атмосферу важливості.
Гарний проповідник враховує те, як він сам почувався як член зібрання. Він пам’ятає про манери поведінки та висловлювання, які спричиняли собою відволікання і незацікавленість проповіддю. Він не підходить до кафедри з переляком, але стає за неї з гідністю. Його проповідь - з вічного Божого Слова. Тому вираз його обличчя, і постава повинні відображати цілісність, завзяття та очікування.
Йому також необхідно мати зоровий контакт зі своїм зібранням, так щоб це стало природною частиною його стилю проповідування. Все це надасть проповіді форми і характеру та дасть змогу громаді з більшою готовністю слухати проповідь.
Приготування вдома
"Щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?" (1Тим.0304-05)
Як чітко сказано в цих віршах, Бог вимагає, щоб кожен чоловік, що покликаний до керівної посади у церкві, спочатку, показав здатності лідера в своїй родині. Він не буде ефективним проповідником, якщо він не є ефективним у своєму власному домі. Коментатор Нового Заповіту Кеннет Вуест (Kenneth Samuel Wuest) в своєму розширеному перекладі пояснює фразу "добре рядив" як "головує в красивій манері". Головний авторитет у шлюбі був покладений на чоловіка. Якщо він мудро використовує цей авторитет, то він і його сім'я будуть рясно благословенні.
Пастор, як і будь-яка Божа людина, несе відповідальність - любити свою дружину, як "і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе" (Еф.0525). Чоловік повинен шанувати жінку як царицю, бо вона - дар від Бога. Він несе відповідальність за те, щоб вкладати та збудовувати його дружину. Якщо пастор не здатний це робити один-на-один вдома, то він не зможе цього зробити і по відношенню до всієї церкви. Проповідник повинен навчитись любити і берегти свою дружину. Це також частина його підготовки до проповідування. По мірі того, як він розвине в дружині поємність до духовних речей, вона стане чудовою і вірною супутницею від Божому поклику.
"Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло." (2Тим.0221)
Як вже було сказано, приготування запобігає проблемам. Молитва і приготування створюють для пастора рівновагу - побожну впевненість, засновану на заповідях Слова. "Приготований" - hetoimazo - дієслівна форма грецького іменника hetoimasia, або "тверда підвалина, міцна опора". Слово hetoimasia також знаходиться і в посланні до Ефесян 0615, де йде мова про віруючого, який взуває "ноги в готовість Євангелії миру".
Проповідник, що готується правильно з неймовірною повагою до Бога, буде на міцній опорі за кафедрою. Він буде поглинутий потребами своїх людей і проповіддю зі Слова, і коли він виголошує правду Божого Слова, воно торкається людей і змінює їх.
Важливість проповідування
"Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді." (1Кор.0121)
Проповідь - це необхідна складова, яку запланував Бог, щоб привести людей до спасіння. Тим не менше, багато хто вважають проповідування дурницею. Часто занадто велике значення приділяється поясненню змісту віршів, а також академічному доктринальному аналізу, в якому правда розкривається у всіх деталях. Це стосується до процесу навчання (гр. didasko), тобто, поясненню і підтвердженню принципів зі Слова з особливим наголосом на їх практичне застосування. Безсумнівно, в такому підході є сьогодні надзвичайна потреба, але це жодним чином не повинно виключати проповідь. Проповідування (гр. kerusso) - в тому значенні, в якому воно використовується в Новому Заповіті - відображує нагальність і направлене на зміну сердець та життів людей.
Пасторам не слід обмежувати своє служіння тільки лише навчанням, їм необхідно також проповідувати. Проповідь - це проголошення Божої волі з метою послужити потребам людей у зібранні. Це не означає, що пастор виокремлює слабкість чи проблематичну ділянку у житті людини, але він торкається певних потреб. Наприклад, у зібранні є люди, які пересвідчують розчарування або труднощі. Проповідник, що любить своїх людей і молиться за них, розпізнає такі речі. По мірі вивчення ним Божого Слова, Святий Дух направить його серце проповідувати на певну тему чи по конкретному уривку з Писання.
Відповідальність проповідника
"Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства. Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою." (2Тим.0401-02)
Наведений вище вірш представляє дивовижну картину обов’язків проповідника. Загально-прийнято вважати, що Друге послання до Тимофія є останнім листом Апостола Павла. Він пише Тимофію в кінці свого другого тюремного ув'язнення в Римі, відчуваючи, що смертний вирок, винесений для нього, ось-ось буде виконаний: "Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав" (2Тим.0406). Тут Павло з усією відповідальністю закликає Тимофія попіклуватись про церкви, які Павло заклав. "Свідкую тобі" (2Тим.0401) - грецькою diamaturomai - означає "проголошую з усією серйозністю". Така заява, зроблена перед Богом та Ісусом Христом, є святою і серйозною. Як же Тимофію слід було це виконати? У відповідності з рекомендаціями Павла він повинен був проповідувати Боже Слово у всіх ситуаціях.
Саме слово "проповідувати" у Другому посланні до Тимофія 0402 - keruxon - є похідним від kerusso. Цей грецький термін говорить про виголошення, яке робив вісник чи посланець царя. У часи Олімпійських ігор в Афінах, серед вісників (виголошувачів) проводився конкурс з різних напрямків, включаючи голосові дані і дикцію, пунктуальність і, що особливо важливо, ясність і точність. За останньою категорією вісник оцінювався в залежності від точності виголошення. Не допускались перебільшування або підміни. Умови конкурсу вимагали від вісника точно і ясно виголосити царське повеління в тій формі, і якій він його отримав.
Проповідувати те, що Він звелів
"Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!" (Йон.0302)
Цей уривок є прикладом того, як Бог сповіщає щось Своєму проповіднику. Ніневія - це місто, що загрузло в аморальності, але у Бога був план привести його жителів до покаяння. Тому Він сказав Йоні "проповідувати те слово, що Він сказав". Як і в Новому Заповіті, слово "проповідувати" в цьому вірші Старого Заповіту означає "виголосити". Що ж Йона мав виголосити для Ніневії? Йому належало повідати проповіддю те, що Бог "говорив" йому проповідувати. "Говорив" (івр. dabar) означає "приписувати". Пам'ятайте про відповідальність вісника в давнину.
Проповідник, Божий посланець до церкви, повинен проголошувати проповідь від Бога так, як вона була йому повідомлена. Про це однозначно сказано у другому і третьому розділах книги Об'явлення. Дух промовляв до кожної з семи новозавітних церков через "ангела". Слово "ангел" (гр. aggelos) в даному випадку стосується до людини-вісника. Роздумуючи над цими обставинами, проповідник повинен усвідомити важливість знаходження під веденням Святого Духа при представленні Євангелія.
Команда проповідника
"Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени." (Рим.1204-05)
Кожному пастору необхідно створити вірну команду, яка б готувала і підтримувала атмосферу порядку і очікування під час служіння. Члени команди проповідника повинні бути зрілими віруючими, які "годовані словами віри та доброї науки" (1Тим.0406). За допомогою любові і вкладання в життя людей проповідник може організувати віддану і чутливу команду робітників. Помічники в залі, керівники музичного служіння, солісти, музиканти, робітники дитячої кімнати - вони всі грають важливу роль у церкві. Це надзвичайно значущі позиції. У тих, хто недооцінює їх важливість, відсутнє розуміння духовної битви, що відбувається між небесами і пеклом прямо посеред побожного зібрання. Сатана ні перед чим не зупиняється, щоб перешкодити виголошенню Божого Слова.
Молодому пастору необхідно почати формування своєї команди одразу ж при заснуванні церкви. Йому слід продумати, де будуть проходити заняття дитячого служіння. Заняття з дітьми не можуть знаходить в тому місці, де вони будуть відволікати людей під час проповіді. Пастор вирішує, хто буде керівником музичного служіння, а хто - солістом. Він нічого не робить в диктаторському або авторитарному стилі, але за допомогою підбадьорення і збудування. Так він розвиває свою команду, яка стає найкращим доповненням його проповіді. Всяке його призначення чи адміністративне рішення виражаються в любові через Боже Слово. Все робиться так, щоб звести до мінімуму непорозуміння. Не має значення, наскільки мала церква; не можна йти на компроміс у відношенні практичного порядку. На карту поставлений вічна доля душі.
Для підтримки атмосфери уважності і сприйняття в залі необхідний правильний вибір помічників. Робота помічника складна. Йому потрібно бути охайно вдягненим і всім своїм виглядом демонструвати впевненість та цілісність. Він повинен знати, де і як посадити людей. Помічник є людиною, що не дивиться на обличчя, але покликаний для захисту зібрання. Людей, в який є схильність до того, щоб бути галасливими і нестриманими, необхідно садити в кінець зали або поруч з дисциплінованими і зрілими віруючими, які допоможуть їм зосередитись. Якщо людина постійно заходить і виходить із зали, то помічник з усією добротою розбирається з цією ситуацією. З любов'ю і розумінням він може порадити людині сісти на задньому ряду. Так він зберігає порядок для того, "щоб ширилось Слово Господнє та славилось" (2Сол.0301).
Керівник музичного служіння повинен готуватись до служіння, пам'ятаючи, що його відповідальність - готувати церкву до проповіді. Пастор може ознайомити його заздалегідь з темою проповіді. Тоді керівник зможе підібрати відповідні пісні і сформувати у зібрання очікування проповіді.
Безпосередній обов'язок керівника музичного служіння - керувати піснями. Якщо він забагато говорить, то аудиторія може просто стомитись. Різні думки проносяться у людей в голові, тому будь-який співак чи соліст повинен зосередитись на співі, а не на проповідуванні. Вони можуть зробити один-два коментарі, але не більше того, тому що це відволікає від налаштування служіння і підготовки до проповіді.
Стається, що людина не справляється з дорученою їй справою. Коли це відбувається, пастор повинен зберігати ставлення любові. Він не засуджує, не виказує свого невдоволення або критичного ставлення навіть у розумі. Такі думки зруйнують всю його підготовку. Замість цього, пастор зосереджує свою увагу на проповіді, служить Словом, а все коригування відкладає на інший час.
Ілюстрації, свідчення, запрошення
Ілюстрації, якщо вони використані доцільно, можуть бути чудовими інструментом для розкриття певних істин. Ісус проілюстрував багато принципів за допомогою притч. Однак ілюстрація не повинна перетворюватись на милицю. Чарльз Спреджен дав прекрасну характеристику ілюстрації: це вікна, що сприяють проникненню світла. Але, продовжує він далі, жоден дім не зроблений тільки з вікон. Проповідь не може будуватись на одних ілюстраціях, але повинна мати тверду основу зі Слова. Надмірна кількість ілюстрацій в проповіді залишить людей без важливої об'єктивної правди, необхідної для життя.
Таке ж ставлення має бути і до свідчень. Проповідник не повинен дозволяти комусь свідчити, якщо це свідчення не правомірне і не принесе користі слухачам. Деякі люди не знають, як себе поводити, коли їм надане слово. Вони не підготовані, і свідчення не має в собі нічого суттєвого. Не дозволяйте свідченням безконтрольно затягуватись.
Запрошення до молитви про спасіння - кульмінація всякого зібрання. В цей момент неспасенні доведені до межі рішення. Тепер їм треба прийняти рішення. Їх воля відкрита до можливості прийняти Христа. Дехто вважає таке запрошення спадом напруження і ставляться до нього як до думки на потім. Це помилково. Загублені душі були поставлені обличчям до обличчя з їх вічними долями. Пасторам слід підкреслювати важливість такого запрошення. В цей момент слід зберігати тишу. Ніхто не повинен ходити по залі. Люди відгукується більш позитивно, коли в залі переважає спокійна атмосфера.
Зустрічаючи труднощі
Проповідники повинні бути обережними і не з'ясовувати взаємини з кафедри. Пастор не може дозволити собі виражати негативну реакцію на когось із зібрання під час проповіді. Такі ситуації повинні вирішуватись індивідуально, при особистій зустрічі. Все зібрання не має бути залученим до довгої проповіді щодо питання, яке в дійсності стосується трьох-чотирьох людей. Це може нашкодити іншим і змусити їх зануритись в негативний самоаналіз.
В певний час спостерігається розвиток подій, здатних поставити під загрозу бачення і мету зібрання. Більше ніж будь-коли, пастору необхідно звернутись до Бога в молитві в таких ситуаціях. Господь направить його через Слово і Дух на шлях любові і благодаті до позитивної відповіді на проблему.
Важливість ототожнення
Ефективний проповідник ніколи не втомлюється ототожнюватись зі своєю громадою. Він враховує переживаннями вагітної жінки, яка пересвідчує різні зміни та емоції в очікуванні появи дитини. Він думає про вдову чи вдівця, що недавно втратили чоловіка або дружину. Адже вони борються з самотністю і спустошенням. Є і підлітки, що постійно стикаються з тиском зі сторони однолітків та спокусами. Роздумуючи про людей і про ситуації, в яких вони знаходяться, пастор проникає в глибини їх потреб і стає перед Богом з проханням з приводу їхнього положення. В посланні Юди 0122 в оригіналі сказано: "І до одних майте співчуття, роблячи різницю". Проповідник, який розуміє переживання своїх людей, обов'язково зробить зміни тим, що він проповідує. Запальність характеризує його проповідь. Він смиренний перед Богом, тож люди слухають його уважно, тому що вони відчувають його серце по відношенню до них. Святий Дух служить через нього, і зібрання приймає Слово.
Дуже важливо, щоб проповідник зберігав вогонь у своєму серці. Серце повинно бути чутливим до ініціатив Духа через Слово. Апостол Павло рекомендував Тимофію "розігрівати Божого дара" (2Тим.0106). Це говорить про палання в серці. Проповідник може подумати про Христа на хресті, і це спонукатиме його заплакати. Або ж він згадає про людину, яка прийняла Христа після служіння, і тихенько подякує Богові за те, що Він вибрав його в якості Свого інструменту. Зігріють його серце і думки про вірних працівників в закордонних місіях.
Втримання уваги
Кожен проповідник стикається зі складністю втримати увагу своєї аудиторії. У людей буває різна здатність зосереджуватись. Випускник коледжу вивчав академічну дисципліну і може сидіти прямо та пильно слухати. Людина, що займається фізичною працею, буває просто втомленою. Втома у поєднанні з температурою в залі може спонукати до дрімоти. Інші ж просто не розуміють значення концентрації уваги в силу того, що це нове для них. Таким людям складно сидіти і слухати довгий період часу. В подібних ситуаціях пастор повинен проявляти такт і терпіння, щоб не поставити когось в незручне становище. Водночас зайві рухи відволікають і дратують тих, хто хоче слухати. Дилема! Проповідник не може нікого вигнати, але він також має попіклуватись, щоб люди почули його проповідь. Його мета полягає в тому, щоб розвинути церкву, де кожен, незалежно від свого походження, зможе насолоджуватись проповіддю і сприймати її.
Першим кроком в досягненні цієї мети буде наступне: проповідник сам повинен навчитись контролювати свою увагу. Якщо він сам не сфокусований на проповіді, то як він може очікувати концентрації уваги на аудиторії? Йому слід визначити, чим він почне і чим закінчить. Інтенсивність концентрації уваги зростає по мірі розвитку проповіді. Але навіть легке відволікання може вплинути на хід всього служіння.
Тому проповіднику слід навчитись утримувати свою увагу ще до самої проповіді. Останні думки проповідника безпосередньо перед проповіддю і визначають силу вступу, який, в свою чергу, задає тон основній частині. Тому проповідник не може дозволити собі без необхідності відволікатись перед служінням. Безумовно, можуть виникнути надзвичайні обставини, але в цілому проповідник повинен уникати всього, що могло б відволікти його від проповіді. Він не повинен перед проповіддю сприймати щось негативне. Йому не слід обговорювати серйозні ділові питання - наступає час священнодійства вічності між Богом і зібранням. Цілком можливо, що хтось із загублених вперше почує Добру Звістку. Проповідники повинні реально сприймати нагальність своєї роботи. Млява, необдумана проповідь може перешкодити людині прийняти Христа. Цілком можливо, що вона прийшла до церкви готовою почути, але проповідник поставився легковажно до свого обов’язку. В проповіді не було потуги, і ця людина пішла із зібрання, так і не прийнявши рішення. І тільки на Суді Віма Христа деякі з проповідників усвідомлять серйозність збитку, нанесеного подібними проповідями.
"Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!" (Мт.1236)
Проповідник повинен мати міцні переконання щодо того, про що він проповідує. Коли він стає за кафедру, він повинен усвідомлювати важливість свого служіння і його потенційний вплив. Аудиторія розпізнає практично одразу його власне ставлення до проповіді. Люди можуть відчувати, коли проповідник не підготований. В цьому випадку відсутня нагальність, а, отже, і влада. Як пастор може запевнити людей в силі Бога і Його Слова, якщо він сам не впевнений в цій силі? Людям необхідно бачити, що пастор вірить у те, що він проповідує. Якщо він впевнений в реальності існування пекла, і плаче над душами, які йдуть туди, то він робить пекло ще більш реальним для людини, яка цього не розуміє. Якщо він вірить у небеса настільки, що сумує за вічністю, тоді він і опише все це набагато дивовижніше і приведе людей до бажання туди потрапити. Чим більше проповідник вірить в те, що він говорить, з тим більшою силою він проповідує.
Висновок
"І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його" (Лк.1947-48)
Цілком можливо, що не було раніше такої потреби в проповіді, як сьогодні. Ось-ось Христос повернеться. Час спливає. Проповідник кидає людям виклик правдою. Євангельська звістка повинна бути представлена з усією відповідальністю і нагальністю. Люди потребують Господа, але багато хто ніколи не чув проповіді Євангелія.
З вірною командою працівників, твердою впевненістю в Слові і в атмосфері порядку проповідник може проголосити Боже Слово з владою. Навіть в найкращій ситуації проповідник може стикнутись з протистоянням, як це сталось з Ісусом (Лк.1947-48). Але буде багато тих, хто почує і прийме, чиє життя зміниться. Вірність проповідника виголошувати Добру Звістку не буде марною. Боже Слово зробить своє діло!
"Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!" (Іс.5511)