Святий Дух говорить, і те, що Він говорить, є життєво важливим. В Книзі Ісаї Дух звернувся до пророка і проголосив: "…Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл".
Зміст
"І Господь далі говорив до Ахаза й казав: Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори! А Ахаз відказав: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа. І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого? Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл. Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати. Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її. Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, спровадить царя асирійського. І станеться в день той, привабить Господь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу, що в асирійському краї." (Іс.0710-18)
Уривок показує, що Він житиме на молоці й меді. Його дієта буде схожа на дієту дуже бідних. Так і було, оскільки Ісус зростав у бідному місті Назареті і був слухняний Йосипу та Марії. Таке існування втомило б людей, але не втомило Боголюдину. Цей Син прийде, говорило пророцтво, і Він не втомиться. Він також не зневіритися.
Ім’я Еммануїл у дослівному перекладі з івриту означає "З нами Бог". Нещодавно я довго думав про це. Багато-багато років не вважалось, що Бог був з кимось. Від часу, коли була написана Книга Малахії, аж до часу Євангелія, для Ізраїлю були лише рабство та полон. Люди не могли співати через свій плач, і вони повісили свої арфи на вербах, деревах, які виглядали як плачучі (Пс.137).
У ці тихі роки Бог був прихований. А тоді Він прийшов. Він народився в яслах. Це був Бог, Який прийняв образ людини. У цьому Божественному гіпостатичному союзі Божественність Бога втілилася у плоті, ставши повністю Людиною. Еммануїл — з нами Бог!
Цей буклет розглядає великий принцип того, чому Ісус Христос прийшов, щоб бути одним із нас, щоб померти як один із нас і за кожного з нас. І тепер, воскреслий, Він робить нас єдиними із Собою.
Спаситель, Який шукає
"Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангел заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!" (Мал.0301)
"І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!" (Лк.0416-21)
Раптом у 4-му розділі Євангелії від Луки у храмі в Назареті з’явився Ісус. Ви можете осягнути це? Протягом років і років про це говорили і думали, і раптом це стало реальністю. Писання сповнилося, і тепер "з нами Бог".
Хто ми такі, що Бог прийшов до нас? Ніхто з нас не є праведним. Ніхто не є гідний. Але Він прийшов, щоб бути з нами. Більше того, Він прийшов шукати і спасти нас, тому що ми заблукали (Лк.1910).
Ми навіть не були готові відгукнутися. Слухачі в Назареті того дня в 4-му розділі Євангелії від Луки теж не були готові. Вони чули, як Ісус читав Писання, і чули Його проголошення, але їхні серця не прийняли Його послання. Навпаки, вони відреагували в гніві:
"І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... Але Він перейшов серед них, і віддалився." (Лк.0429-30)
Його бажання спрямоване до нас
Слово "шукати, знайти", гр. zeteo, означає мати щире бажання виконувати процес пошуку з інтенсивним запалом. Це чудовий опис мети Христа на землі. Усе в Божому плані було розроблено для пошуку загублених.
Ми повинні побачити це стосовно свого власного життя. Нашу стару гріховну природу, яка приводить нас у жахливе рабство і продукує тривожні наслідки, коли ми робимо неправильні вибори, Бог використовує, щоб наблизити нас до Себе. Наші найгірші невдачі не є Божою виною, але вони стають частиною Його процесу пошуку нас та спасіння. Він завжди шукає загублене. У той момент, коли Адам і Єва впали, Бог почав шукати.
"І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю. І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався." (Бут.0308-10)
Ми також бачимо, що Бог шукав Авраама, хоча Авраам не розмовляв з Богом протягом тринадцяти років після його безглуздя з Аґар і народження Ізмаїла.
"А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла. І був Аврам віку дев’ятидесяти літ і дев’яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе. І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи: Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів." (Бут.1616-1705)
Мабуть, найбільшу історію про Боже серце, яке шукає, можна знайти в Книзі Осії. Цей пророк гідності та розуміння мав дружину Ґомер, яка залишила його та їхніх дітей, щоб стати повією. І все ж Бог спонукав Осію шукати цю жінку, яка зараз перебувала у відчайдушному та розбитому стані. Він пішов на невільничий ринок і викупив її собі. Я можу уявити, як Ґомер каже Осії: "Що ти бачиш у мені? Я брудна". Пішов він того дня на ринок, а там була вона, виставлена на продаж. Тому він її купив. Кохання юності не згасало. Він забрав її додому і любив так, ніби вона ніколи не покидала його.
Ісус Христос дає нам ту саму картину в 15-му розділі Євангелії від Луки, де Він говорить про пастуха, який залишає дев’яносто дев’ять і йде за однією загубленою вівцею. Як тільки це загублене маленьке ягня буде знайдено, пастух на плечах віднесе його назад до отари. Це показує надзвичайне серцебиття Ісуса Христа. Це показує, чому Бог прийшов, щоб бути з нами.
Погляд любові
"А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідком. Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!" (Лк.2252-62)
Петро хвалився, що піде з Ісусом на смерть. Але все виявилося зовсім інакше. У Гефсиманії Петро взяв меча і відрубав вухо людині, яка прийшла забрати Ісуса. Ісус зцілив чоловіка. Тоді здалеку Петро стежив за натовпом, який відвів Ісуса на суд. Учень грівся біля багаття, яке розклали охоронці.
Там, біля багаття, Петро зіткнувся зі служницею, і він заперечив, що знає Ісуса. Ще двічі він відрікся — в останнє з сильними прокльонами. Тоді заспівав півень, і Господь, проходячи повз, обернувся й поглянув на Петра. Цей погляд дуже сильно зворушив Петра. Я думаю, що він побачив прощення в очах Христа, і це змусило його гірко заплакати. Ісус шукав Петра в любові.
Один з найбільших описів про відкуплення в Євангеліях міститься в 21-му розділі Євангелії від Івана, коли Ісус зустрів Своїх учнів-відступників біля Тіверіядського моря. Усі вони повернулися до риболовлі під проводом Петра. Після цілої ночі праці в їхніх сітях риби не було. Потім вони побачили, що хтось стоїть на березі.
"Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали. А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби..." (Ів.2105-06)
Ісус шукав тих, хто в той момент втратив своє покликання. Пізніше Ісус і Петро прогулялися і поговорили. Господь вів Петра до нових, більш близьких стосунків із Ним. Це було дорогоцінним для цього учня, який став апостолом. Тепер він ішов за Богом по-новому. Він був змінений назавжди. Бог був з Петром, і Бог є з нами.
Він приходить до самотніх
Кілька років тому я консультував людину, яка п’ятнадцять років працювала в ЦРУ. Він мав проблеми зі сном через деякі речі, у які він був залучений. Він молився зі мною і став християнином. Я досі пам’ятаю той вираз його обличчя.
Це була дуже багата і дуже впливова людина з багатьма важливими зв'язками. На перший погляд, у нього було все. Він був сильною людиною, мученою жахливим комплексом провини, який він намагався прикрити зарозумілістю. Він дійсно був дуже, дуже самотнім.
Я також пам’ятаю, як чув про американського коміка 1950-х років, який став сенсацією, змушуючи людей сміятися. На сцені він був надзвичайно смішний. Але коли він приходив додому, все темніло. Він впав у космічну самотність, яку не міг подолати. Він прикривав це випивкою. Гроші, талант, слава – все це йому не допомогло. Йому потрібно було знати, що Бог бажає бути з ним.
Цар Соломон мав велику мудрість, більше багатства та більше жінок, ніж будь-хто на землі за його днів. І все-таки в книзі Екклезіяста ми читаємо слова порожньої людини.
Відповіддю на цю самотність є наближення до Бога, Який шукає нас, Бога, Який з нами. Ми можемо пізнати серце Отця, і Святий Дух буде наповнювати нас мить за миттю. Утішитель дає знати Своїм дітям, що ми ніколи не самотні.
Серце, що чує
"Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?" (Ів.1125-26)
Весь сенс християнського життя полягає в тому, щоб здобувати душі, навчати ці душі та приводити їх до нових взаємин у місцевих зібраннях. Господь відкупляє душу, а Святий Дух виконує роботу відродження. І з Божого Слова ми розуміємо цей великий принцип, що той, хто приймає Христа, не скуштує смерті.
Смерть навколо нас. З деякими людьми все трапляється раптово. Інші проходять через повільні та болісні процеси. У розпал цієї смерті Ісус Христос хоче промовляти до душ людей.
Смерть існує. Це те, з чим кожен із нас зіткнеться. Але, як віруючі, ми зустрінемося з нею так само, як зустрівся Степан, коли його забили камінням до смерті в 7-му розділі Книги Дій. Там ми читаємо, що Ісус підвівся, щоб прийняти Свого слугу, коли Степан перейшов у вічність. Ця історія показує мені, наскільки Бог близький до нас у ту мить.
Ми знаємо Його голос
Ісус кличе Своїх овець по імені, і Його вівці слухають Його голос. Чужих голосів вівці не слухають. Ходячи та розмовляючи з Господом, ми знаємо, коли Він промовляє до нас. Ми знаємо, як звучить Його голос. У Першій книзі Царів 1912 це тихий, лагідний голос, і спілкування, яке Він починає з нами, стає все чіткішим і чіткішим. Ми стаємо настільки свідомими, що Він з нами.
Це не означає, що ми часом не чуємо неправильної комунікації. В Євангелії від Матвія 1622 Петро сказав Ісусу, що Хрест — це не те місце, куди Йому слід йти. Христос швидко і догматично відповів своєму учневі і звернувся до джерела інформації Петра:
"Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!" (Мт.1621-23)
Одна річ, яку я ціную в ходінні з Богом, — це відчуття Його промовляння до мого серця. Він веде нас у Свою повноту, Свою силу, Свою любов, Свою мудрість, Свою дружбу та Своє забезпечення. Він дає нам все необхідне для життя і побожності.
Я знаю, що я на цій землі лише з однієї причини: щоб ходити з Ним. Я тут, щоб Святий Дух жив у мені, спонукав мене шукати Божого Царства та Його праведності. Я тут, щоб мати зосереджене око на Божому Слові. Я тут, щоб виявляти серце й розум, які мислять позитивно й правильно думками небес.
Знаючи годину
Один відомий проповідник підійшов до своєї кафедри з болем у грудях. Він був упевнений, що помре, перш ніж його проповідь буде закінчено. І все ж того вечора він відчув потребу проповідувати звістку. Бог був із цим проповідником.
Тієї ночі від нього вийшли слова великого запалу й вогню. Кожне сказане ним слово було доторкнуте Святим Духом. Того вечора його послання пролунало залою, і багато людей поквапились до сцени на заклик до покаяння. Пізніше тієї ночі проповідник дякував Богові за те, що сталося. Він відчув, що Бог промовляє до нього і каже: "Я хотів навчити тебе цьому великому уроку: ти вмираюча людина, яка проповідує вмираючим людям. Не забувай про це".
Відтоді кожне окреме послання цього проповідника було мотивоване силою любові, закоріненою в переконаннях пекла та небес. Він прийшов до нового розуміння реальності Відкуплення в процесі часу. Бог був з ним, і Він дав зрозуміти цьому проповіднику, що час короткий.
Висновок
Ми повинні займатися справою нашого Отця. Ми повинні бачити, що Він завжди з нами. У всіх нас неймовірні графіки. Але ми повинні розглядати прийоми, збори та зустрічі як перед Богом.
Наші дні пораховані. Біблія говорить про це в Книзі Йова 1405: "Визначені його (людини) дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету (межі), що її не перейде".
Будь-якої миті ми можемо опинитися віч-на-віч з Ісусом. Ось чому так важливо, щоб ми робили вибори згідно з Його Словом. Нам потрібно вибирати жити в чистоті віри. Наша мета у Христі повинна полягати в тому, щоб рухатися вперед з правильною мотивацією любові в деталях нашого життя.
Я благаю тебе, читачу, розпізнати Того, Хто з нами. Де Дух Господній, там свобода. Давайте проявляти природу Бога через нашу людяність і робити невидимого Бога видимим для цього вмираючого світу. Слухайте Боже Слово. Слідуйте за Ним. Дякуйте Йому за кожне Слово, тому що кожне Слово правдиве.